З урахуванням того, що вогнище на крайній плоті існує вже більше року, не болить, не має вираженого свербежу і не реагує ні на протигрибкові засоби (клотримазол), ні на комбіновані мазі типу Тріакутану, а також при негативному аналізі на Сифіліс, це значно знижує ймовірність інфекційної причини і більше говорить на користь хронічного дерматологічного процесу.

За виглядом (світліша, трохи змінена за структурою ділянка, без виразок, без мокнуття, без гострого запалення) найбільш імовірні варіанти — це або Ліхен склерозуючий (доволі типово для крайньої плоті), або хронічний баланопостит неінфекційної природи, або контактний/іритативний дерматит, який “закріпився” і перейшов у стабільну форму.

Ліхен склерозуючий часто виглядає саме як бліді, трохи “тонші” ділянки шкіри з незначною зміною рельєфу, може тривати роками і не проходить від антисептиків чи протигрибкових мазей, і тут мірамістин взагалі не дасть ефекту, бо це не інфекція. Також важливо, що тривалість більше року практично виключає гострі ЗПСШ як причину.

З урологічної точки зору важливо не ігнорувати це, тому що деякі хронічні процеси на крайній плоті можуть поступово призводити до ущільнення тканин, звуження або інших змін.

На даному етапі логічно виглядає не “мазати всім підряд”, а зробити нормальну діагностику: огляд дерматовенеролога з досвідом саме генітальної дерматології, і при сумнівах — дерматоскопія або навіть невелика біопсія, щоб точно підтвердити діагноз.

Лікування в таких випадках зазвичай зовсім інше — це не антисептики і не протигрибкові, а спеціальні протизапальні засоби (часто топічні кортикостероїди за схемою), які підбираються індивідуально.

Підсумок простий: це виглядає як хронічний неінфекційний дерматоз, найімовірніше ліхен склерозуючий або подібний стан, а не інфекція, тому поточне лікування неефективне і потрібно змінити підхід через точну діагностику.