Доброго дня! Історія вийшла довга, але щоб нічого не упустити — опишу весь процес.
Приблизно наприкінці квітня минулого року почали турбувати дискомфортні болі й неприємні відчуття. Все почалося з тягнучого та ниючого болю внизу живота, над лобком і аж до калитки. При фізичному навантаженні біль посилювався, віддавав у поперек, здавалося, що болять нирки. Відчуття, наче пече в уретрі або в самій калитці — одним словом, періодичне печіння, постійне відчуття, ніби хочеться мочитися, навіть щойно після туалету. Також — поколювання в яєчках.
Я подумав, що, можливо, пішли солі (в мене таке іноді трапляється), здав аналізи крові й сечі та звернувся до уролога. Аналізи були в нормі. Він призначив “Пембіна-Блю”, а також антибактеріальні та протигрибкові препарати. Через 14 днів без змін. Я знову звернувся до нього — він направив на УЗД нирок і сечового міхура (результати — в нормі), виписав ще ліки та знеболювальні. Проте за кілька тижнів стан лише погіршився — печіння в уретрі та мошонці стали нестерпними, біль заважав спати вночі.
Я самостійно пройшов розширене УЗД сечової системи (нирки, міхур, простата, сім’яні міхурці, яєчка). Виявилися кісти придатків і кальцинати в простаті. Звернувся до іншого уролога — діагноз: хронічний простатит. Призначив “Просталад”, “Діклосейф”, “Урофурагін”. Прийняв усе — змін не відчув. Знову пішов до нього — сказав, що боліти нічого не має, скоріше за все, це від спини. Додаткові аналізи робити відмовився.
Зробив МРТ хребта — протрузії міжхребцевих дисків. Невролог зазначив, що такі болі вони дати не можуть. Пройшов місячний курс лікування — болі залишилися.
Звернувся до професора в медінституті, той переглянув обстеження, взяв секрет простати на аналіз, зробили УЗД. За результатами — хронічного простатиту немає (нормальний рівень лейкоцитів, велика кількість лецитинових зерен). Призначив свічки від уретриту/простатиту/циститу — без ефекту.
Звернувся до приватної клініки “Уросвіт”, пройшов комплексне обстеження. Нічого нового — умовно-патогенна флора в межах норми. Уролог лікував простатит через кальцинати — результату не було, натомість з’явився дріблінг (підтікання сечі після сечовипускання). Загалом, через всі ці ліки діарея тривала майже два місяці, я не працював і погано спав. Дріблінг: 2–3 краплі після сечовипускання через 1–2 хвилини, доводилось “струшувати” сечу до 10 разів. Через безліч препаратів кілька разів була алергія. Постійно був у напрузі, боявся розслабитись, щоб сеча не потекла, було постійне відчуття, що хочеться в туалет.
Звернувся ще до одного спеціаліста за порадою знайомих. Сказав, що схоже на простатит, призначив лікування й порекомендував вправи Кегеля. Якось, коли віджимався, помітив дві гульки в паху. УЗД підтвердило двобічну косу пахову грижу. Провели операцію (пластика каналу за Бассіні без сітки). Під час операції припекли шкіру, тому ще п’ять тижнів з рани сочилась сукровиця — було важко сидіти.
З часом усе поступово нормалізувалося, лишився лише дріблінг і дискомфорт в уретрі після сечопускання (наче щось заважає чи крутиться всередині). Через два місяці зробив УЗД, аналізи — все добре, лише незначний набряк простати до 32,91 см³. Уролог пояснив, що це нормально після малорухливості, призначив свічки. З’явився висип — дерматолог діагностував висівкоподібний лишай через зниження імунітету (від препаратів та операції). Пролікував — пройшло.
Виконував вправи Кегеля 3 місяці — покращення: після сечопускання через 1–2 хвилини була одна крапля, але дискомфорт залишився. Одного разу після алкоголю мочився лише ввечері — і мав сильний дискомфорт в уретрі протягом 2 годин.
Ще раз здав усі аналізи, УЗД — виявили поодинокі кристали солей у нирках (до 2 мм). Уролог призначив “Уротінекс”, сказав, що все в нормі, вправи можна припинити. Відчуття позивів на сечопуск зникли або стали дуже рідкими. Минуло 2 місяці, я знову повернувся до вправ Кегеля.
З липня не працюю — був складальником металоконструкцій на ливарному заводі, а мені не можна піднімати більше 10 кг протягом року. Зараз знайти іншу роботу не виходить. Я розумію, що коки в межах норми, кальцинати є у багатьох і не створюють проблем, але тоді чому в мене відчуття дискомфорту в уретрі?
Останні 10 років мав сексуальні стосунки лише з дружиною. Після сексу або під час — дискомфорту немає. Вів щоденник сечопуску та споживання води протягом 3 місяців — сечопуск 7–8 разів на день, випиваю 2–3 л рідини. Уночі в туалет не встаю.
Найбільше турбує:
-
Дискомфорт в уретрі після сечовипускання, наче щось заважає.
-
Крапля-пів краплі через 1–2 хв після сечопуску — чи це норма?
Зранку помічав на білизні дві невеликі білуваті плямки. Провів тест: зранку перед сечопуском промасажував пеніс — виступила прозора, без запаху крапля. Читав, що це норма, особливо після сну. Більше ніяких виділень не було.
На роботі умови були жахливі — антисанітарія, загальний рушник, постійна металева пилюка. Член після зміни блищав, як полірований. Думав, може, щось підхопив через рушник, але, наскільки читав, венеричні інфекції так не передаються.
Також практикуємо з дружиною оральні ласки, інколи з використанням вазеліну чи дитячої олійки, але раніше це ніколи не викликало проблем.
До речі, в мазку з уретри епітеліальні клітини зазначені як «пластами». Чому їх багато — не знаю, лікар сказав, що це не страшно.
Зробив уже десятки УЗД, багаторазово здавав аналізи сечі, крові, мазки з уретри, аналіз секрету простати, бакпосів. Робити знову по колу — сенсу не бачу. Очікую на вашу відповідь.
Буду дуже вдячний, якщо знайдете час і увагу для мого питання. Дякую!
З повагою,
Ігор
Скани.
Постмікційне підтікання сечі (дріблінг), тобто поява краплі або пів краплі сечі через 1–2 хвилини після завершення сечовипускання, є розповсюдженим функціональним явищем. Воно не вважається патологією за умови відсутності інших тривожних симптомів та нормальних результатів обстежень. Механізм цього явища полягає у затримці невеликої кількості сечі в бульбарному (цибулинному) відділі уретри, яка не повністю евакуюється під час сечовипускання та виходить після зміни положення тіла, напруження або навіть без видимих причин.
З урахуванням перенесеної пахвинної герніопластики, наявності кальцинатів у передміхуровій залозі, малорухливого способу життя та тривалого періоду лікування з частою зміною препаратів, дріблінг у Вашому випадку є очікуваним явищем. Це не є клінічно значущою проблемою, якщо немає виражених позивів, нетримання або інфекцій.
Щодо дискомфорту в уретрі після сечовипускання — при відсутності запалення, нормальних аналізах сечі, мазках, відсутності лейкоцитів у секреті простати та негативних результатах бактеріологічного посіву — найбільш імовірним діагнозом є хронічний тазовий біль без ознак запалення (CPPS типу ІІІ-B) або функціональний уретральний синдром.
Ці стани пов’язані з підвищеним тонусом м’язів тазового дна, тривалим психоемоційним напруженням, іноді — наслідком операцій в області таза або надмірної концентрації на симптомах. Такий стан не лікується антибіотиками чи протизапальними препаратами. Основою лікування є:
-
Скасування непотрібного медикаментозного навантаження.
-
Функціональна оцінка м’язів тазового дна — бажано у фізіотерапевта, який спеціалізується на роботі з чоловічим тазом.
-
Зменшення м’язового напруження — теплові фізіопроцедури, мануальна терапія м’язів тазу, релаксаційні техніки.
-
Психоемоційна корекція — робота з тривожністю через консультацію психотерапевта (при необхідності — призначення трициклічних антидепресантів чи препаратів центральної дії).
-
Обмежене або контрольоване виконання вправ Кегеля — лише якщо підтверджено слабкість тазового дна. Якщо є перенапруження, вправи можуть погіршити стан.
-
Біофідбек (зворотній зв’язок) — сучасна методика тренування м’язів тазового дна з використанням апаратного контролю.
У Вашому випадку інфекції сечостатевої системи, ІПСШ, органічні ураження сечовидільної системи (включно з простатитом) виключені шляхом багатьох обстежень. Відповідно, повторення тих самих діагностичних процедур (аналізи, мазки, УЗД) наразі не доцільне.
Виділення прозорої рідини зранку, яку Ви описуєте, — це, найімовірніше, фізіологічна прееякулятна секреція з бульбоуретральних залоз (залоз Купера), яка може з’являтися при стимуляції, перериванні ерекції або ранковому підвищенні рівня тестостерону. Відсутність запаху, кольору і регулярність лише вранці — характерна для норми.
Таким чином, жодних ознак небезпечної патології наразі немає. Стан має функціональний характер і потребує міждисциплінарного підходу, переважно без медикаментозного втручання.
Дякую Вам за таку змістовну відповідь. Дай Бог Вам здоровʼя.
Єдине що хочу уточнити, те підтікання каплі, воно з часом само пройде, чи вже так буде? Дякую за відповідь.
З часом це зазвичай минає.